Тема лекції: Маркетингові дослідження. Структура інформаційної системи маркетингу (ІСМ) і класифікація маркетингової інформації
План лекції.
1. Типи і види маркетингових досліджень
2. Методологія, методи і технології проведення маркетингових досліджень
3. Маркетингова інформаційна система (МІС)
4. Маркетингова розвідка: цілі, джерела і методи одержання інформації
1. Типи і види маркетингових досліджень
Традиційно, з урахуванням принципового плану проведення маркетингового дослідження, тобто розв'язуваних у ньому завдань, виділяють такі типи досліджень:
1) розвідувальні;
2) описові;
3) експериментальні;
4) інноваційні.
Розвідувальне дослідження проводиться в тому разі, якщо про об'єкт дослідження існує неясне уявлення і дослідник поки не в змозі висунути якісь гіпотези. Наприклад, необхідно дослідити можливість становлення ринку якихось новітніх товарів (принципово нових або нових для даної країни).
Описове дослідження передбачає систематичний якісно-кількісний опис об'єкта. Так, певний вид товару або послуг має значне поширення на ринку якогось міста.
Підприємець хоче з'ясувати, яким буде обсяг дійсного ринку даного товару в іншому місті, де він збирається реалізувати свої плани експансії.
Експериментальне дослідження (найважливішою умовою його проведення є наявність досить серйозного знання і значної інформації з досліджуваної проблеми) спрямоване на аналіз причинно-наслідкових залежностей у розвитку тих або інших економічних процесів. Так, підприємець ставить завдання з'ясувати, наскільки ефективним буде рекламний вплив на ринок у певній ситуації. Для цього проводиться експеримент, що дозволяє виявити, наскільки вплив контрольованої змінної (додаткового рекламного впливу) збільшує число продажів.
Поширеним типом маркетингових досліджень, безумовно, слід вважати роботи, здійснювані за інноваційним планом. Таке дослідження за характером близьке до експериментального. Проте воно має за мету не просто виявлення причинних зв'язків в об'єкті, а розробку на основі знання подібних зв'язків деяких нових способів діяльності, маркетингу. Інакше кажучи, паралельно з проведенням самого дослідження (виявлення проблем, діагностика ситуації) йде пошук шляхів вирішення виявлених проблем, тобто пошук форм і методів найбільш ефективної організації маркетингу.
Ще одна найважливіша класифікація маркетингових досліджень пов'язана з глибиною проникнення дослідника в предмет аналізу. Маркетингові дослідження можуть проводитися у формі:
• оперативних опитувань споживачів;
• власне маркетингових досліджень.
Вивчення думок споживачів щодо різних товарів і послуг на основі репрезентативної вибірки за допомогою методик інтерв'ю або анкетного опитування мають в маркетингу істотне значення. Адже в процесі маркетингового дослідження підприємця частіше за все цікавлять не глибинні переконання і настрої потенційних покупців, а оцінки споживачами якості та інших характеристик товарів і послуг, що головним чином впливають на прийняття рішень про купівлю товару або користування послугою.
Специфікою оперативного опитування споживачів як форми маркетингового дослідження є те, що для його проведення не розробляють детальну програму дослідження (хоча тут необхідно уточнення основних понять і обґрунтування репрезентативності вибірки), а обмежуються стислим планом. Подібні маркетингові дослідження проводяться досить часто, нерідко саме їхніми результатами обмежується фірма, приймаючи рішення про діяльність на тому або іншому ринку.
Власне маркетингові дослідження - це глибокі, комплексні роботи з вивчення тих або інших ринків, їх сегментації, аналізу типів споживачів або ефективності рекламного впливу на них. При проведенні таких досліджень розробляється детальна програма, висуваються гіпотези, використовується достатньо серйозний арсенал методів (опитування, аналіз документів, спостереження, експерименти, тестування тощо). Висновки такого дослідження якісно відрізняються від тих, що властиві опитуванням громадської думки.
2. Методологія, методи і технології проведення маркетингових досліджень
Методологія - це логіка наукового пошуку, стратегія прийомів наукового пізнання. Саме методологія дослідження виступає, по-перше, як засіб пояснення закономірностей, що відображають реальну дійсність; по-друге, визначає, якою мірою зібрані факти можуть служити реальною і надійною підставою знання; по-третє, є засобом вивчення ще непізнаних явищ.
Власне третє призначення методології становить найбільший інтерес при аналізі такого явища, як маркетингові дослідження. Важливо відзначити взаємозв'язок і взаємозалежність теорії і практики в процесі дослідження, у даному разі - головним чином емпіричного. Оскільки теорія формулює принципи і закони, що відображають об'єктивний світ у його предметній царині, вона одночасно є методом проникнення у ще невивчені сфери дійсності.
Звичайно виділяють три основні методологічні функції теорії: орієнтуючу, передбачувальну і класифікуючу. Перша показує досліднику, які дані і яким чином слід відбирати в ході дослідження. Друга спирається на необхідність встановлення певних причинно-наслідкових залежностей у відповідній дослідженню галузі. Третя, класифікуюча, допомагає систематизувати отримані в ході дослідження факти на основі їхніх істотних властивостей.
Методологічні підходи:
Перший методологічний підхід. Маркетинговою інформацією, збір якої здійснюється в процесі маркетингового дослідження, є будь-які відомості, факти, статистичні дані, оцінки громадської думки і навіть всілякі чутки, тобто непідтверджені і неперевірені факти. Пояснюється це тим, що на поведінку споживачів можуть вплинути найрізноманітніші чинники. Якщо, наприклад, у громадській думці склалося стійке неприйняття того або іншого товару, то жодні його об'єктивно високі якісні характеристики не зможуть вплинути на збереження або збільшення рівня продажів. Якщо щодо якогось товару стійко циркулюють які-небудь чутки, то виявити їх - найважливіше завдання маркетингового дослідження, оскільки це дозволить попере/піти зниження продажів. (Хрестоматійно відомий випадок: у Малайзії, де більшість населення - мусульмани, було розпущено чутки, що в складі зубної пасти " Колгейт" є свинячий жир; це призвело до практично повного припинення продажів, і тільки спеціальна PR кампанія дала змогу змінити ситуацію).
Другий методологічний підхід. Оскільки у випадку з маркетинговими дослідженнями мова йде про вивчення споживчої поведінки населення на ринках, а поведінка ця не завжди раціональна (можна наводити сотні прикладів, коли люди купують аж ніяк не те, що більше відповідає їхнім реальним фізіологічним та іншим потребам), жодні апріорні "передчуття", "припущення", "догадки" дослідника або замовника не можуть розглядатися як реальна інформація, що заслуговує на увагу. Нею будуть тільки наукові факти й оцінки, отримані в процесі дослідження споживачів.
Третій методологічний підхід. Якщо найважливіший принцип і гасло маркетингу: виробляти і продавати те, що необхідно споживачам, то "наймарніша справа, якою тільки можна зайнятися в сучасному маркетингу - намагатися змінити людське мислення. Якщо уже воно сформувалося, змінити його практично неможливо" [51, с. 46]. Тому, з'ясувавши потреби населення, треба їх задовольняти, а не займатися перевихованням споживача.
Методологічні принципи, на яких базуються маркетингові дослідження і дотримання яких забезпечує ефективність їх проведення:
Науковість як принцип проведення маркетингового дослідження припускає, що при його організації, поясненні та прогнозуванні досліджуваних ринкових процесів і явищ дослідник спирається на об'єктивно отримані дані, а також виявляє і враховує закономірності розвитку економічних, ринкових процесів, їх вплив на соціальні, політичні, духовні процеси.
Об'єктивність маркетингового дослідження - вимога, з одного боку, до адекватного відтворення реальної ринкової ситуації в процесі проведення досліджень; з іншого боку - до урахування можливих похибок використовуваного інструментарію, технологій. Нарешті, найважливіші чинники - це обережна інтерпретація отриманих фактів і, головне, неприпустимість їх "підгонки" під заздалегідь визначену апріорну схему або "відчуття" замовника.
Системність - ретельний аналіз об'єкта і предмета маркетингового дослідження, виділення його структурних складових, виявлення ієрархічних зв'язків і взаємопідпорядкованості процесів і явищ з метою дійсного системного аналізу об'єкта.
Комплексність припускає вивчення явищ і процесів у всій повноті, взаємозв'язку і розвитку через здійснення комплексу необхідних у кожному конкретному випадку дослідних процедур.
Надійність (достовірність) одержання інформації в процесі проведення маркетингового дослідження (достовірність - це один з показників надійності, крім нього, зазвичай говорять про усталеність і репрезентативність маркетингової інформації) забезпечується: використанням наукового підходу до проведення дослідження; застосуванням адекватних методів і процедур, технологій, що відповідають розв'язуваним проблемам; виключенням можливої тенденційності у висновках і оцінках; ретельним контролем достовірності одержуваної інформації на всіх стадіях дослідження.
Метод - спосіб побудови й обгрунтування соціологічного або іншого знання, сукупність прийомів, процедур і операцій емпіричного і теоретичного пізнання соціальної й економічної реальності. Щодо емпіричного маркетингового дослідження, під методами звичайно розуміють процедури і прийоми збору первинної інформації, як от: кількісні та якісні, а також чітко виокремлювані, з погляду способів вивчення емпіричних фактів, п'ять методів:
• аналіз документів;
• спостереження;
• опитування;
• експеримент;
• спеціальні маркетингові дослідні методики.
Технологія (методика) дослідження - це система операцій, процедур, прийомів установлення соціальних фактів, їх систематизації й аналізу. Зокрема, до технологій маркетингового дослідження відносять:
• методи (способи) збору первинних даних (тобто згадані вище методи аналізу документів, опитування тощо; отже, методи є однією зі складових частин методики, технології дослідження);
• правила здійснення вибіркових досліджень;
• способи побудови різноманітних соціальних, економічних, у першу чергу - операціональних, показників;
• методи кількісного (математичного, статистичного) аналізу, узагальнення одержуваної інформації та ін.
Емпіричне маркетингове дослідження як спосіб, процес одержання даних, фактів про розвиток ринкових процесів має свою логіку, відповідно до якої визначаються етапи його проведення. Кількість подібних етапів, їхня сутність і послідовність дещо відрізняються в різних навчальних посібниках. Найчастіше виділяють такі етапи (класифікація Г. А. Черчілля):
• визначення проблеми;
• вибір проекту дослідження;
• визначення методу збору даних;
• розробка форм, що заповнюються в ході спостережень;
• проектування вибірки і збір даних;
• аналіз та інтерпретація даних;
• підготовка звіту про результати дослідження.
Три етапи проведення маркетингового дослідження:
• підготовчий, у рамках якого здійснюється проектування дослідження, розробляється його програма (формулюються цілі і завдання, уточнюються дослідні проблеми, висуваються робочі гіпотези, обираються методи збору емпіричного матеріалу тощо);
• польовий, де відбувається збір первинної інформації з використанням вищезгаданих методів;
• етап систематизації, узагальнення та інтерпретації зібраних даних, на якому здійснюється переведення емпіричних даних у наукові факти, аналізуються тенденції, встановлюються закономірності, взаємозалежності з досліджуваних питань.
Самий процес збору первинної інформації проходить у п'ять етапів. Розглянемо їх на прикладі підготовки та проведення опитування:
• Підготовка до збору інформації: призначаються супервайзери і бригадири, підбираються інтерв'юери (вони можуть бути власними або залучатися тимчасово на принципах сумісництва).
• Інструктаж інтерв'юерів. Його проводить польовий директор або супервайзери. Тут здійснюється ознайомлення інтерв'юерів із загальними завданнями дослідження і загальними вимогами до них; докладно пояснюються особливості заповнення опитувального листа або іншого інструментарію; здійснюється тренінг інтерв'юерів щодо заповнення інструментарію (до речі, перед цим, до тиражування, проводиться обов'язковий пілотаж інструментарію, тобто на питання інтерв'ю відповідають кілька людей, у результаті з'ясовується, які питання "не працюють", які складні для респондентів тощо).
• Контроль роботи інтерв'юерів (моніторинг): супервайзери і бригадири в процесі проведення опитування здійснюють постійний контроль за діяльністю інтерв'юерів. Завдання подібного контролю зводяться не тільки до відстежування перебігу виконання робіт, але й до стимулювання інтерв'юерів до чесної і сумлінної роботи. У випадку фальсифікації інтерв'юером даних опитування він звільняється від роботи, як правило, йому не виплачується зарплата за всі проведені інтерв'ю. Що стосується бракованих інтерв'ю, то проводяться повторні з іншими респондентами, відібраними відповідно до вимог вибірки.
• Одержання анкет, бланків інтерв'ю. По ходу проведення опитування інтерв'юери здають їх бригадирам, супервайзерам (варіант: всі анкети можуть здаватися після повного завершення опитування). Крім заповнених бланків анкет, інтерв'юери здають резервні бланки, що залишилися в них, звіти про виконану роботу, списки опитаних респондентів, якщо це було попередньо обговорено, або ж заповнені квотні інструкції, якщо добір респондентів йшов за квотами. Супервайзери візуально перевіряють одержувані опитувальні листи, відбраковуючи непридатні - ті, в яких немає відповідей на ряд питань або заповнені настільки недбало, що є побоювання щодо можливості "знімання" з них інформації.
• Підготовка масиву анкет і опрацювання. Після прийому анкет і загального контролю їх якості спеціальна група з підготовки масиву до опрацювання (тут можуть бути використані бригадири, вільні від досліджень інтерв'юери) проводить ряд операцій, необхідних для подальшої здачі матеріалів для опрацювання на комп'ютері. Здійснюється більш глибока змістовна перевірка якості заповнення анкет (наприклад, у фільтруючому питанні виявлено, що респондент не читає газет, а потім він дає оцінку матеріалам газет); їх докодування, зокрема, кодуються відповіді на відкриті питання; може проводитися і перекодування вихідних документів, коли необхідно перевірити додаткові гіпотези, виділити типологію опитаних. Після цього починається процес опрацювання даних маркетингового дослідження.
Маркетингова інформаційна система (МІС)
Маркетингова інформація має значну цінність у багатьох ситуаціях, пов'язаних з діяльністю організації, при здійсненні маркетингу, прийнятті маркетингових рішень і функціонує комплексно в рамках спеціальних форм, що одержали назву маркетингових інформаційних систем.
Маркетингова інформаційна система - це сукупність персоналу, інформації і методів (процедур), призначених для її регулярного збору, опрацювання, аналізу і підготовки до прийняття маркетингових рішень.
Концепція маркетингової інформаційної системи виникла на початку 70-х рр. минулого сторіччя і виходила з потреби постійного збору необхідної для прийняття маркетингових рішень інформації з використанням найефективніших методів її аналізу й оцінки. Як видно з пропонованої схеми, МІС складається з трьох основних елементів:
~персонал, фахівці зі збору, обробки, аналізу інформації;
~безпосередньо інформація, що функціонує в рамках МІС;
~методи і процедури збору інформації, її обробки, аналізу, підготовки до прийняття рішень.
Перший елемент МІС - це сукупність персоналу, спеціалістів, які збирають, аналізують інформацію і підготовляють її до прийняття рішень. У великих корпораціях подібні спеціалісти працюють у підрозділах з маркетингу і маркетингових досліджень. У невеличких компаніях роботою щодо збору, обробки інформації і підготовки її до прийняття рішень займається практично весь персонал, починаючи з керівника фірми і закінчуючи технічними виконавцями, які безпосередньо збирають дані, вводять їх у комп'ютери, що здійснюють аналіз у плані статистичної обробки та ін. Діяльність персоналу полягає у виконанні таких операцій:
- збір різноманітної (на цьому етапі невпорядкованої, нерідко спонтанної) інформації, необхідної для потреб маркетингу фірми;
- оцінка й аналіз отриманої інформації, її систематизація з погляду наступного використання;
- підготовка інформації до прийняття маркетингових рішень, тобто її групування за певними ознаками і критеріями, у деяких випадках - розробка рекомендацій і пропозицій з прийнятих рішень.
Другий елемент МІС - методи і процедури збору, опрацювання, аналізу інформації - містить:
- всілякі технічні пристрої, обладнання, необхідні для роботи з інформацією (комп'ютери, принтери тощо);
- методи і процедури збору інформації, включаючи методи проведення маркетингових досліджень (опитування, спостереження, експерименти тощо);
- методи статистичної і математичної обробки інформації, що дозволяють здійснювати різні види аналізу (кореляційний, факторний, таксономічний та ін.), складати таблиці, матриці, графіки і діаграми.
Нарешті ще один найважливіший елемент системи - інформація, що функціонує в МІС. Найчастіше, починаючи з Ф. Котлера, виділяють чотири джерела (і, відповідно, різновиди) подібної інформації: внутрішні джерела; систему аналізу маркетингових рішень; маркетингові дослідження і маркетингову розвідку. Ми вважаємо, що два перших з названих видів інформації цілком можна об'єднати, оскільки в обох випадках мова йде про збір і аналіз внутрішньої інформації, що міститься в межах фірми. Таким чином, ми виділяємо три види інформації, що функціонує в рамках МІС:
- внутрішню інформацію, наявну в компанії щодо її можливостей, положення на ринку, товарів, що випускаються, тощо, включаючи існуючу систему аналізу ефективності маркетингових рішень і систему аналізу маркетингової інформації (остання може бути як глибоко розробленою, так і найпримітивнішою);
- інформацію, одержувану за допомогою маркетингової розвідки, тобто яка збирається із зовнішніх джерел за допомогою достатньо простих, як правило, ненаукових методів. Подібна інформація збирається на постійній основі, проте носить поверховий характер і дуже рідко буває достатньою для повного й об'єктивного аналізу маркетингового середовища і конкурентів;
- інформацію, одержувану за допомогою маркетингових досліджень, носить науковий характер, збирається з використанням наукових методів і частіше усього для рішення конкретних маркетингових ситуацій, з якими підприємство, фірма стикнулися на ринку, наприклад, при введенні нового товару, освоєнні нових сегментів ринку і т.д.
Таким чином, призначення МІС - збір усередині фірми і в зовнішньому середовищі всього комплексу інформації, що стосується маркетингу, її ефективний аналіз і обробка з метою максимальної адаптації до прийняття рішень.
Маркетингова розвідка: цілі, джерела і методи одержання інформації
Маркетингова розвідка (marketing intelligence) - це постійно здійснювана на основі спеціальних процедур діяльність щодо збору поточної інформації про зміни маркетингового середовища, необхідна для розробки і коригування маркетингових планів і рішень. Виходячи з поданої структури МІС фірми, можна зробити висновок про те, що цілі, завдання, методи одержання інформації на основі використання, з одного боку, маркетингових досліджень, з іншого боку - маркетингової розвідки, різняться.
Цілі та завдання маркетингової розвідки зводяться до постійно присутньої в діяльності компанії роботи зі збору поточної інформації про маркетингове середовище. Подібною роботою у фірмі займаються відділ маркетингу і ряд інших підрозділів. Найбільш оптимальним є підхід [68, с. 30-31 ], у рамках якого об'єднуються в єдину картотеку такі бази даних:
- конкуренція - вся інформація про діючих і потенційних конкурентів;
- ринок - уся ринкова інформація, смаки і запити споживачів, канали збуту тощо;
- технологія - виробництво і використання продукції;
- законодавство - вся інформація із законодавства, що стосується діяльності фірми, а також інформація про діяльність органів, що розробляють і приймають нові законодавчі положення;
- ресурси - вся інформація про матеріально-технічні ресурси, необхідні для нормальної діяльності фірми;
- загальні тенденції - політична, економічна, соціальна, демографічна та ін.;
- інші чинники, що впливають на діяльність фірми та не враховані вище.
Що стосується каналів, джерел одержання інформації за допомогою маркетингової розвідки, то Ч. Хант і В. Зартар'ян у рамках розробленої ними концепції пропонують для використання методику "4К+1" [68, с. 39-49]. Це такі групи використовуваних каналів інформації ("К"):
o Канал "Текст", що включає в себе загальні і спеціальні публікації і бази даних, з котрих фірма може одержувати до 40% розвідувальної інформації.
o Канал "Фірма", що включає клієнтів, постачальників, банкірів, розподільників та агентів, через який може бути отримано також від 30 до 40% розвідувальної інформації.
o Канал "Консультант", до якого входять громадські служби, консультанти й адміністрація компаній і через який можливе одержання 10-15% маркетингової розвідувальної інформації.
o Канал "Бесіда" - ярмарки, презентації, салони, конференції. Вони дають приблизно 5-6% розвідувальної інформації.
o Канал "Джокер" ("+1") доповнює обсяг маркетингової розвідувальної інформації до 100%. Як правило, це випадкова інформація з проблеми, що потрапляє до банку інформації (аж до інформації з випадково прочитаної книги, чуток, принесених дружиною, сусідкою, тощо)
o Канал "ЗМI" - засоби масової інформації, через які, як вважають деякі спеціалісти, у сучасних умовах надходить до 90% всієї інформації про маркетингове середовище і конкурентів.
o Банки даних - різноманітні державні, громадські та комерційні структури, які спеціалізуються на зборі й обробці інформації, що надають послуги експертів і консультантів, а також виставки, конференції тощо.
o Канал "Персонал" - кадри всіх рівнів, з якими можна вступити в контакт з метою одержання розвідувальної інформації: клієнти, постачальники, службовці фірм та ін.
o Канал "X" - непередбачені, випадкові джерела одержання розвідувальної інформації завдяки несподіваному збігу обставин [9, с. 231].
Методи одержання інформації в процесі маркетингової розвідки різні. За її допомогою реально збирається інформація двох типів: легальна, тобто та, що сама надається елементами зовнішнього середовища (конкурентами, постачальниками тощо), інформація, що збирається з рекламних джерел, за допомогою проведення аудиту в магазинах конкурентів тощо, і конфіденційна (напівконфіденційна), для одержання якої використовуються так зване економічне шпигунство, приховані спостереження, чутки та ін.
Отже, реальними і часто використовуваними методами збору інформації в процесі організації маркетингової розвідки можна назвати:
• збір різної відкритої документальної інформації про середовище маркетингу, конкурентів, клієнтів тощо, із загальних і наукових публікацій, рекламних оголошень та ін.;
• збір необхідної інформації при відвідуванні виставок, презентацій;
• збір інформації на різноманітних конференціях;
• відвідування фірм під виглядом клієнтів;
• використання аудиту торгових точок конкурентів (у разі аудиту власних торгових точок мова може йти про маркетингове дослідження);
• використання результатів маркетингових, соціологічних та інших досліджень конкурентів, отриманих за допомогою різноманітних методів, і деякі інші.
Виконати самостійну роботу:
№6 «Сучасні методи маркетингових досліджень. Фактори і тенденції, які впливають на галузь маркетингових досліджень»
Контрольні питання:
1. Типи маркетингових досліджень
2. Види маркетингових досліджень
3. Методологія проведення маркетингових досліджень
4. Методи проведення маркетингових досліджень
5. Технології проведення маркетингових досліджень
6. Етапи проведення маркетингових досліджень
7. Маркетингова інформаційна система (МІС)
8. Цілі і джерела маркетинговорозвідки
9. Методи одержання інформації маркетинговою розвідкою
Список використаної літератури:
Основна:
1. Інноваційний маркетинг: навч. посібник. [Електронний ресурс]/В.В. Барабанова, Г.А. Богатирьова. – Кривий Ріг: Вид.ДонНУЕТ, 2022. – 145 с.
2. Калюжна О.В. «Маркетинг інновацій: конспект лекцій для здобувачів вищої освіти ступеня «Магістр» спеціальності 073 «Менеджмент» денної та заочної форми навчання»; Миколаївський національний аграрний університет – Миколаїв, 2019. – 62с.
3. Маркетинг. Навчальний посібник / Старостіна А.О., Кравченко В.А., Пригара О.Ю., Ярош-Дмитренко Л.О. / За заг.ред. проф. Старостіної А.О. – К.: «НВП «Інтерсервіс», 2018. – 216 с.
4. Петруня Ю. Є. Маркетинг: навчальний посібник / Ю. Є. Петруня, В. Ю. Петруня. – 3-тє вид., переробл. і доповн. – Дніпропетровськ: Університет митної справи та фінансів, 2016. – 362 с.
5. Решетілова Т.Б. Маркетингові дослідження: підручник: [Електронний ресурс]/Т.Б. Решетілова, С.М. Довгань; М-во освіти і науки України, Нац. гірн. ун-т. – Електрон. текст. дані. – Дніпропетровськ: НГУ, 2015. – 357 с.
6. Сенишин О. С., Кривешко О. В. Маркетинг: навч. посібник. Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2020. - 347 с.
Додаткова:
1. Маркетинг [Текст]: навчальний посібник / Є. О. Балацький, А. Ф. Бондаренко; Державний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справи Національного банку України». – Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2015. – 397 с.
2. Попова Н.В. Маркетингові комунікації: підручник/Н.В. Попова, А. В. Катаєв, Л. В. Базалієва, О. І. Кононов, Т. А. Муха; під загальною редакцією Н. В. Попової. Харків: «Факт», 2020. - 315 с.
3. Управління маркетинговою діяльністю: ситуаційні вправи : навч. посібник / Г.Я. Левків, О.П. Подра, Г.З. Леськів, С.М. Гинда. Львів: ЛьвДУВС, 2019. - 190 с.
4. Шталь Т. В. Міжнародний маркетинг [Електронний ресурс]: навчальний посібник/Т. В. Шталь, І. Е. Астахова, В. О. Козуб. – Харків: ХНЕУ ім. С. Кузнеця, 2019. – 275 с.
Інформаційні ресурси